Якось трохи дивно…
Святість скрізь навкруги.
Куди не поткнешся,
Всюди святі люди.
І ніяковієш, гарний гомін всюди,
Хто поперед себе,
Хто по всій окрузі.
Шепчуть скрізь як в книзі,
Ніжно та пристрасно,
Слова: любий, мила…
Та,- де ж буде свято?
Що за подарунок?..
Як нема зарплати?
А бажАній тещі, будеш купувати?
Як ще не вподобав?..
Може не кохаєш?
А може ти зі мною, не хочеш до раю?
Я ж тебе коханий, люблю й доглядаю,
Одежу твою раз у місяць,
В машинку кидаю..
Їжу ставлю в холодильник,
Щоб не пекло в роті.
Й там вона всі дні чекає
Доки ти в роботі.
А ти!.. У таке свято,
Мав би вдячність мати!
Та у того Валентина
Грошей по благати!
Отакі то наші любі,
Ніжні та кохані.
З Валентином добре в’яжуть
Мужикам кайдани!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241034
Рубрика: Вірші до Свят
дата надходження 14.02.2011
автор: Сергій Кріпак*