Чому завжди ти мовчиш,
І лиш щось пошепки співаєш,
Чому кохати й досі не спішиш,
А вечорами лиш ридаєш?
Чому постійно ти ламаєшся,
І сум тримаєш у своїй оселі,
Навіщо ти намарно каєшся,
Й за сумом ховаєш очі веселі?
Краще піднімись у сині небеса,
Й змий чорну туш із своїх вій, -
Нехай буде природною краса,
Яка гине в лавині сніговій…
Стань на лінію із позначкою «старт»,
І роби вперед тільки ривки,
Бо повертатися в минуле вже варт…
Зроби це…зібравши силу всю у кулаки…
Й майбутнього свого не уникай,
Побори слабкість в собі, не будь вразлива…
Будь собою… й завжди пам’ятай ,
Що прийде час, - і будеш ти щаслива…
Автор : Назар Гузій 13.02.11 ©
P.S. Якщо вже читаєте, то не полінуйтесь поставити комент і оцінку) Вельми вдячний )І якщо неважко аргументуйте оцінку )
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240969
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 14.02.2011
автор: Dr.Nazarko