Бурштинових снів і слів недоречних,
Обіймів й торішніх крил
Ти чекав, ти марив щовечора
І від туги мало не вив.
Падолисти міряла кроками,
Обпікає морозом й тепер
Жовтокоса твоя рік за роком.
Заворожила і вабить тебе.
Вибачати її запізно,
Залишила тебе в тривозі…
А по жилах уже не залізо,
А по жилах давно вже осінь.
10.11.10 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240915
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2011
автор: Ярочка