Ми перший день, як народились,
Нам в очі падав білий сніг,
А ми так заворожено дивились
Як він все танув біля ніг.
Нам вітер розвівав волосся,
І в вуха шепотів слова,
А в руки дарував повоззя,
Казав тобі, що ти жива!
Ми перший день, як народились,
Мороз нам губи віднімав,
І ми разом об зиму грілись,
Щоб холод серця не забрав.
І сонце хитро нам світило,
Блистіло ясно на снігу,
Мов срібло золотом покрило,
Мов стало жарити вверху.
Ми перший день як народились,
А хто-зна скільки буде днів,
Й назустріч світлу ми дивились,
Топилися в своїм потоці слів.
Ми жадібно красу вивчали,
Все ж бачили ми в перший раз,
До неба голосно кричали,
Ніхто не міг спинити нас.
Ми перший день, як народились,
Нам музикою вітер став,
Ми радістю навколо так світились,
Що вітер вальс повільний грав.
Ми молоді, іще без крил,
Але з червоними щоками,
Кохати були повні сил,
Немов би буде так роками...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240882
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.02.2011
автор: M.E.(nachtigall)