Я дихаю – та все проходить мимо мене
Я відчуваю – думаючи, що живу
Невистачає теплоти… і… неба
такого синього як я люблю
я дихаю – і ранок – то вже вечір
так непомітно. Сонце проведу
і знову вкутає туманом плечі
він забере той біль, яким живу
пронизує тим болем душу
неначе спалах та яскрава мить
і знов затихло… бо я мушу
не можу так – та треба жить…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240820
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2011
автор: NatalieFlower