Дощ, спокійно листя з дерев обпада,
Посланці її, скоро піде вона...
Пішла...залишила лиш солоду сліди,
І тихий на прощаня шепіт-"терпи"!
А далі холод,здавалося пройде,
Здавалось заморозить зародки нові.
Покарання чи нагорода це?
Не убила....виявилось живі..
Мелодія душі, голос, думки.
Спільні рядки в спільні стежки-не переросли.
Мінор, банальність, очі сумні....
Для когось жадані, для когось німі..
Проміня, радість-міраж..пустота,
Збагнула....витерпіла сповна.
Мовчання-ніж із лезом тупим,
Так легко завдати болю ним.
Вогонь спалив життя,спалив всі сни.
Думки що вп"ялись кричучи.
Буденна сірість, папір, ручки.
Пронизливий вітер, спустошуючий....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240770
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2011
автор: Юлія Панкова