Посеред Львова плакала верба,
І сльози свої на асфальт пускала,
Можливо панувала в ній журба?
Про це вона нічого не сказала…
Стояла на самоті сама, -
Й сумуючи до низу віти похилила,
Напевне в неї у душі зима, -
І через це вона сльозу пролила…
Від усіх щось в серці своєму ховала,
І лила сльози на асфальт солоні,
Через те, - що ніколи не кохала,
Тому й була в печалі полоні…
Завидувала своїм кольоровим снам,
Бо життя у неї завжди чорно – біле…
Завидувала вона й нам, -
Бо ми з тобою одне ціле…
Автор : Назар Гузій 11.02.11 ©
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240742
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2011
автор: Dr.Nazarko