Тарасе Батьку, ми всі в одній сім’ї,
Живемо на землі, оспіваній тобою.
Ще й досі в рабстві, але вже в своїм,
А ти нам зичив зовсім іншу долю.
Прости, Тарасе, вишкребків - дітей,
Які схиляються і до цих пір чужинцям.
Ти ж бо хотів зробити з нас людей,
Щоб несли горде ім’я українців.
Ми продались за газ, хоч маємо і свій,
За сало з- за кордону, хоч свого в достатку.
Забули мову, плаваєм в чужій,
Тож просимо Тебе: не проклинай нас , Батьку!
Бо це напевно вже в крові у нас,
Лизати чоботи панам із - за кордону.
Коли ж прозрієм, прийде інший час,
Вкраїну вознесемо, як ікону.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240556
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2011
автор: Віталій Назарук