Хотілося б заплакати й заголосити,
Та сліз в очах давно уже нема.
О Господи, чи довго ще тягар носити?
Усі шляхи завіяла зима.
Навколо все окутане блідим туманом,
Іду я, не вбачаючи доріг.
І сили зникли десь, і кровоточать рани…
Невже й душі своєї не зберіг?
Сміється літо, а в моєму серці туга,
Зі мною поріднилася печаль…
Та вірю: прийде час, припиниться розруха,
І знову в серці задзвенить кришталь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240527
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2011
автор: Богуслав