Ти живеш, – як дощ іде
Де-не-де.
Плюс і мінус, день і ніч
Пліч-о-пліч,
Ти зринаєш, як наказ –
Раз-у-раз.
Ми - це єдність протиріч
Віч- на-віч.
(В.К.)
-----------------------------------------------------------------
... незустрічі двох десь на зламі віків-
позичений хрест,
дикий погляд предсмертний.
Руйнує мене цей безглуздий протест
і дотик крізь час обпікає нестерпно.
Стерпіти відсутність тебе у місцях,
де часто ридають ікони.
Потонеш у копіях вічних звитяг,
застрягнеш у місті до скону.
До скону? Вертаєшся звідти не сам,
лоскочиш словами... "До літа!"
Мені відгоріти чи просто створити
той світ, де зникає цей змучений злам?
Словам вже промовленим, вирваним з рук
співаю пісні про "НЕ знаю"
І стукіт цілує...ти стукаєш ...
"стууук",
а я твою тінь обіймаю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240488
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2011
автор: Biryuza