Рік за роком йду вперед незмінно
озираюсь — тане кроку слід,
залягають пам'яттю нетлінно
спогади яскраві, мов болід.
А життя — воно мете снігами,
струменить весняним потічком,
пахне поля стиглими хлібами,
яблуками, свіжим молоком...
І не стачить сили всього світу,
стишити оцей химерний біг...
зіткані в роки короткі миті
килимами стеляться до ніг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240414
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2011
автор: Адель Станіславська