Потяг і рейки, дорога вперед.
В напрямку вітру піду до крайнеба.
Мокре відлуння, німий силует
Я залишаю в обіймах у тебе.
Тиша, мовчання, і знову іти,
Крок заповільнений, подих глибокий.
Знову в житті будувати мости,
Світ у мені, щоб не був одинокий.
Ось я малюю веселку нову,
Колір до кольору барви зіллються,
Ніжно й захопливо знову живу,
Промені сонця згори посміхнуться.
Я босоніж по росі пробіжу.
Попід веселкою щастя торкнуся.
І наперд більше не ворожу,
Також назад я уже не вернуся.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240340
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.02.2011
автор: zolotovoloska