Переплетені долі журбою,
перев'язані нитками горя,
попливли всі думки за водою,
і зрівняли жалю сині гори.
Розірвали назавжди долоні,
вбили тихо серця невмирущі,
злі вітри розганяють надії,
по душі б'ють все дужче і дужче.
Вже зима розшира володіння,
білим снігом засипане тіло,
бо воно без душі мало варте,
виживати в журбі не зуміло.
Засльозили тумани вже очі,
а від серця шматки залишились,
бо дві долі назавжди, назовсім
в цьому світі навік розлучились…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240119
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2011
автор: Світлана Ярощук