Цей моторошний дощ серед зими
і світ — брудні без тебе, наче повінь.
Здавалося, що інь та янь — це ми!
І всесвіт наш! Він різнобарв’ям повен!
Столичний і столикий і п’янкий!
Віднині — як молитва у пустелі…
Лиш білять болем спогади липкі
і бракне щирості у посмішках гостей.
Звикаєш… десь за тридев’ять земель
бурулькою схопившись на відлигу.
Я ж брунькою, що небо обійме,
Звикаю тут… серед зими без снігу.
04.02.11 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239923
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2011
автор: Ярочка