Я іду, щоб не падати серцем, лицем у болото
Я не знаю як жити, коли я уже тисячна, сота…
Коли йдеш обережно, бо всюди те скло розбите,
Коли всюди на тебе полюють нещасні бандити.
Замалюю коректором всі помилки жахливі
Намалюю фломастером живе щось, а не мінливе.
Розцвіте тоді світ, ніби калейдоскопа скельце
І дізнаються всі про цю магію мого серця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239772
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.02.2011
автор: Русалк@