Несе мене тяжкая доля,
В пустелю снів, забутих втіх.
Чому я знову у неволі,
В неволі спогадів своїх?
О доленько, за що караєш,
Навіщо рани ріжеш знов?
За, що в минуле повертаєш,
В мою загиблую любов?
Вона згоріла в тлі буденнім,
Вона втопилась в морі бід.
Немає там її, де темно,
І там, де залишила слід.
Чому ти знову нагадала
Про ті очі і чудові сни?
Ті сни давно я поховала,
Вже не повернуться вони!
О Боже, мій! І знову мрії!
Тривожать знову мою кров.
Забуть його я не зумію,
Бо встала з попелу любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239689
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.02.2011
автор: Лана Ніжна