у дзеркалі росте стріла сталева
котра єднає розум душу
й тіло
Адам
Ліліт
і непокірна Єва
пішли як Сонце
що за обрій сіло
і крихти солоду єднають
простір
система літочислень застаріла
прокинулися промені
як гості
і розганяють ніч
в обіймах тіла
згорнули хмар сувій
на упокої
росте терново
зоряна кантата
до пісні прислухаються сумної
і йдуть сюди
горгульї в латах
судинами порожніх сосен
тече судно
безособових тіней
вже йшли пустелею
ми досить
і натягнули в небі сотні ліній
триєдність існування
наче Божа
Адам
Ліліт
і непокірна Єва
а небо
прокидається Свароже
росте у дзеркалі стріла сталева
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239595
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2011
автор: Місафір