Відверто про невідверте… (проза-мораль)

Друзі,  чи  то  ба,    панове….  Взагалі  кожен  з  нас  може  називати  себе  за  власним  бажанням  і  без  приналежності  до  соціального  стану  (  що  в  житті,  а  що  на  сайті)…  В  принципі  на  сайті….(зовсім  недавно  тут,  і  думаю,  що  мене  сприймуть  адекватно  навіть  ті,  хто  по  житті  своєму  дише,  їсть  та  п’є  чай-каву  з  неадекватністю,  хоча  всяке  можливо,  але  будь  ласка,  будьте  чемними  і  не  кидайтеся  фразами  типу:  «А  шо  ти  тут  робиш  козел?  Та  ти  ж  сам  хто…»  і  так  далі)…  Питається,  а  чого  ми  тут.  Ну…кожен  з  нас  подумає  (  і  сам  собі  відповість  –  я  ж  талант!  І  мені  немає  куди  свій  талант  дівати,  тому  я  йду  шукати  таких  самих  талановитих…  як  і  сам  ….(при  цьому  певний  відсоток  постукає  себе  в  груди  кулачком,  чи  долонею,  зауважте  не  покрутить  біля  скроні  пальчиком,  а  саме  –  постукає  в  груди!!!!!!!).
Так,  дійсно,  на  сайті  є  БЕЗПЕРЕЧНО  ТАЛАНОВИТІ  ЛЮДИ,  яких  навіть  не  треба  називати,  бо  ми  ж  всі  читаємо  їхні  твори,  добавляємо  їх  у  «вибране»  і,  навіть,  перечитуємо…але  ж…чекаємо....чекаємо  ЇХНІХ  коментарів  на  свої  «твори».  І  ВОНИ  змушені  теж  читати  нас  (бо  хто  ж  тоді  читатиме  їх),  зауважую  (  при  слові  нас  –  відношу  себе  до  другої  категорії,  бо  знаю,  чим  дишуть  мої  твори,  а  таким  як  я  –  ще  ВЧИТИСЯ  І  ВЧИТИСЯ…(і  Ленін  тут  ні  до  чого).  Бо  якщо  не  читати  творів  СПРАВЖНІХ(класиків,  сучасників),  то  хіба  навчишся  чогось….
Звичайно,  «Клуб  Поезії»  -  чудовий  приклад  того,  як  потрібно  розвиватися  людям,  якщо  вони  самі  хочуть  цього.  Адже  творчість  не  купиш  на  базарі.  І  вона  або  є,  або  -    Боженька  її  не  дав!  (  а  тут  уже  як  не  крути  –  зась  тобі…)Але  творити  треба…і  розвиватися,  навіть  якщо  сьогодні  або  завтра  –  ти  зрозумієш  :  що  це  не  твоє  –  писати.  Тому  Любі  поети,  майбутні  поети,  починаючі  поети  та  творці  –  пишіть…але  пам’ятайте:  МИ  ВСІ  ТАЛАНОВИТІ  (кожен,  правда,  по-своєму…і  в  чомусь…).  Тому  не  ображайтесь  на  сказане,  ми  повинні  підтримувати  один  одного…і  хто  знає,  можливо  завтра  з’являться  нові  Шевченки,  Лермонтови,  Ліни  Костенко….
 
PS.    Після  таких  слів,  мене  мабуть  ніхто  не  читатиме.  Вибачте,  якщо  наступив  комусь  на  коханий  мозоль.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239535
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2011
автор: Михайло Плосковітов