Що з тобою?

*  *  *

-  Що  з  тобою  стається,КОЛИ  СПРАВДЖУЮТЬСЯ  ТВОЇ  СТРАХИ???

ЩО  ЗАЛИШАЄТЬСЯ  ПІСЛЯ  БОЛЮ?

...Що  залишається  після  страху?...
...В  тобі  щось  залишається?!
-....!?
-а  ти  впевнений?..
-...!
-ну  тоді  живи.
я  поки  посиджду  і  подумаю,що  залишилося  після  мене?
що  залишилось  у  мені?
...надто  мало??
...надто  багато?
...нічого?!!
А  ЩО    ЯК  НЕ  ЗАЛИШИЛОСЬ  НІЧОГО?!.
НАВІТЬ  МЕНЕ!..
і  все  було  даремно  ..
 і  все  було  моїм..
Р.S.

Немає  слів.Немає  сліз.Проходить  останній  страх.
І  так  хочеться  плакати...
Та  сльози  стають  льодом
І  ти  не  знаєш  як?!.
Як  далі?
Як  зігрітись?!
Твоє  ж  відображення  змінює  твоє  обличчя.Змінює  так  ...що  іноді  всміхатись  стає  боляче.
Щось  у  тобі  змінюється  і  ти    -  дивися  вовчими  очима  на  світ  щеняти.
Але  ні  вовком  ні  цуценям  не  стаєш...
Окремі  прояви  двох  світів  рухають  твій  світ.І  ти  балансуєш..Як  можеш?!


Р.P.S.
Ти  звикаєш  .,серце  заспокоюється...душа  не  показує  своє  обличчя.
...а  очі  досі  скляні?!!
І  ти  просто  живеш:
-моментами  щасливо  
-моментами  злюкою...Але  живеш!
Розумієш  що  чекати  нового  страху  не  має  сенсу-та  і  тобі  просто  набридає..Зароджується  протест  і...крихта  підлої  надії  знов  прокрадається  в  твоє  серце.
І  ТИ  ЇЇ  ВІРИШ!!!
..Хоч..ніколи  (мабуть),нікому(мабуть)  в  цьому  не  признаєся  -  не  зможеш  віддати  на  розтерзання  останній  шанс...
Але  ти  і  не  знаєш-  просто  не  хочеш  пам'ятати  ...скільки  вже  було  тих  останніх  шансів.І  боїся  подумати,що  на  тебе  чекає  ще  не  один.І  рано  чи  пізно  черговий  останній  стане  просто  останнім...


P.P.P.S
Після  слів  -  залишається  багато?!.
Просто  ти  слів  кажеш  дуже  мало..
НЕ    хочеш  !?Не  можеш!?
-  Боїся!-  знову  боляче?..
-  І  ти  правий!!  -  болить  менше  ,та  взагалі  не  болить...
-  З  часом  лишається  дуже  мало..  
Тебе..  лишається...зовсім  трішки...
Льодова  брила  в  тобі  потроху  піддається  сонцю...Але..Цього  не  вистачає  -  вона  ніколи  не  розтає.
Cтає  породою...  міцною..,  із  сірої  -  чорною..,із  льодової  -  кам'яною...

Ти  знову  звикаєш.Вона  ж  -    просто  залишається..

Палюче  вогнище  (нарешті!!!)  обпікає  серце.Зусилля?  тобі  вже  не  відомі,мабуть,як  і  результат...
Раптом  відкривається  все  божевілля  твоєї  надії...але..
Але  цього  не  досить...
ВОГОНЬ  НЕ  СКРИШИТЬ  КАМІНЬ...

V.V.V.S.
прийшов.побачив.
переміг.себе.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239517
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2011
автор: SoNnja