Той вечір танув, мов льодяник з м’яти,
до неба підіймались парасольки мрій,
а під ногами – килими, мов вату
нам вистилав зі снігу вітерець-завій.
Робила пензлі збурхана уява
з берези. Крона прихилилися до ніг,
занурені верхівки в неба-лаву,
виводять перехресні лінії доріг...
...Та я не персонаж твоєї казки…
пігмаліонну спробу замінити світ
на волю випускаю - співом пташки,
тривогу проводжаю через «чорний хід».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239510
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2011
автор: Окрилена