Спинилась осінь на порозі
У вікна зазарнув туман.
І ми з тобою геть не в змозі
Забути той страшний обман.
Всміхнувся ти і я всміхнулась,
Життя вже пройдене давно.
Та через сотні кілометрів
Скажу "кохаю" все одно.
А ти простягнеш мені руку,
Заглянеш в очі голубі.
Відгониш із душі розлуку
І станем рідні, як були.
Спинятись осені не треба.
Нам розлучатися - теж ні.
Кохати, вірити у себе
І бути разом у житті
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239452
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2011
автор: верес