так тікає страшний сон
так тихо
тихо
і ще тихіше
густий як холодна венозна кров
як барви райдуги крізь темні окуляри
так падає дощ
тихо
а потім ще тихіше
так росте світлий виноград
і запах його легкий і гарячий
як кров із артерії
переливається в твоїй тиші
так беззвучно росте
папороть у купальську ніч
тихо
тихо
і ще тихіше
її листя простирається над землею
її соки пахнуть небом
знайди тишу всередині себе
слухай
як тихо
тихо
і ще тихіше
б’ється серце твого найдорожчого ворога
як затихає його дихання
як він мовчить
заворожений твоїм прокляттям
розбивай тишею небеса
слухай
як води каламутної тиші піднімаються за вікном
руйнують стіни
як срібні тіла риб
оселяються на ганку твого дому
спочатку було Слово
білий шум творення
як прозора кров землі
що тихо
тихо
і ще тихіше струменить твоєю свідомістю
а потім тут оселиться тиша
як голуби оселяються на порожньому горищі
і туркочуть тихо
тихо
і ще тихіше
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239143
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.02.2011
автор: Місафір