Перед святом жінка шле Никанора в місто:
- Дефіцитів накупи! Для мене – намисто,
Доньці – джинси. А собі – імпортні штиблети.
Де шукати? В дефіциту є такі прикмети:
Якщо десь побачиш ти чергу величезну –
Ото там і продають річ якусь чудесну!
Жми чимдуж туди, ставай і чекай, аж доки
Та чудесна річ тобі не потрапить в руки.
По прикметах знайдеш ти все безпомилково!
…І поїхав Никанор купувать обнови.
Ходить містом Никанор, дивиться уважно
І потилицю спітнілу чухає поважно…
Раптом – гульк – стоїть рядком сотні дві народу!
І не мріяв Никанор про таку нагоду.
Вмить підбіг, зайняв. Пита, виймаючи гроші:
- Тут, напевно, продають щось дуже хороше?
(Сам радіє у душі – от щастить нівроку!
Швидко справлюсь і сходжу у Лавру глибоку.)
Черга йде, народ зника… Що за зла пригода?!
- Що це, ЦУМ?
- Ні, прохідна нашого… завода.
- Підманули! Підвели!!! Тьху, бісові діти!
А я думав, тут дають якісь дефіцити!
Пів-години кляк, як пень! Втратив силу часу!
- Ми щодня так стоїмо, як в спеку за квасом…
І поплентав Никанор, затаїв образу…
Другої такої черги не зустрів ні разу.
Щоб під снігом і дощем в черзі нам не скніти,
Треба трішечки раніше вранці з дому вийти.
А, проте, скажу я вам, краще б до роботи
Наш директор мав про нас хоч краплю турботи!
12.11.85 М.Оріль
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=239036
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.02.2011
автор: Michel Nako