Він пішов...а одіяло ще довго тримало у собі теплоту його обіймів...
Я огорнулася в нього з головою і вдихала ненавмисне залишений запах парфумів на простирадлі. Саме цієї ночі зрозуміла, що немає для мене у цьому світі дорожчої та ріднішої людини аніж він...
І як я досі не помічала, що пропахла цим чоловіком наскрізь, аж до глибини серця?
Життя таке стрімке та різнобарвне...Як важко інколи вчасно помітити найважливіше...не пропустити мить...лягаючи спати просто понюхати власне одіяло...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238962
Рубрика: Присвячення
дата надходження 05.02.2011
автор: Та,що любить дощ