Балет твоїх любовних факелів
дотанцювався до мого під"їзду,
Затремтів, засоромився...
І так впевнено увірвався у старенькі двері.
Я чула як вогні тепла, пристрасті, турботи, піднімалися сходами до моєї схованки...Останнього таємного місця на Землі...
Але я чомусь забула заховати від нього ключі... Залишила їх просто таки у твоїх очах...Ненароком...
Ти не злякався, а я так люблю відчайдухів...
Тепер мені не залишається нічого, окрім того, щоб не відпускати тебе від свого замка...Назавжди...
Міняти на нього код і широко дивитись тобі в очі...
А тобі... Тобі?... Продовжувати ламати свою сонячну голову у здогадках - чому ж ти так не хочеш відступати, здаватися ??...Можливо закохався, ненароком..?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238939
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2011
автор: тепла осінь