море гасне
як гасне свіча
розквітаючи синьою сталлю
лине хвиля
мов помах меча
її тіло стає пектораллю
море тихне
як тихнуть вітри
перед бурею перед бураном
води чорні
що бачать степи
безкінечним стають океаном
море снить
чайки небо несуть
понад берега пляжами плесами
море чує
як хмари ідуть
небосхилами парусом веслами
море ніжне
і риба у нім
загортається в піну мереживну
і русалки
як скалки богів
манять силу ніким не обмежену
море творить
все небо в собі
і на обрію срібне і босе
море вічне
живе у росі
і у Бога нічого не просить
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238922
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2011
автор: Місафір