Химери-хмари обіймали
за плечі, плакали дощем…
Вона надію ще плекала,
а він, мов втрачений Едем.
Зів’яла біла хризантема,
опалі руки-пелюстки.
Вуста…, цілунок наче з крему...
солодко, ніжно, пошепки...
Химери-хмари проводжали
зустріч наосліп … в нікуди…
вишнева кава смакувала
до вечора, до гіркоти…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238907
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2011
автор: Окрилена