Вечір...Засніжений бульвар...Добре знайома доріжка парку...Стою з букетом троянд які почали легенько припадати снігом...Очікування...Довге очікування коли вона прийде. Докурюю цигарку...Дістаю з кишені фото, фото того першого поцілунку з якого все почалось. Який же він був чудовий цей поцілунок а вона ще чудесніша.НІколи не забуду її закоханого погляду її красивих очей...
Почав падати лапатий сніг. Він падав на лице і створював відчуття що це падали пір'їни.Чому її ще немає???Беру прикурюю ще одну цигарку і починаю жадібно поглинати сизий дим...Стає якось спокійніше...Парк опустів і я залишився його єдиним відвідувачем.Інколи ходили сонні перехожі які навіть не дивились в сторону парку...Знайома граційна хода...Це вона...Так вона...Серце прискорило своє биття, почав хвилюватись наче все вперше...Вона ж тим часом наближалась все ближче...Моя красуня...Мій янгол...
- Доброго вечора кохана...
- Привіт котику,- і поцілувала.
- Я скучив за тобою...Це тобі зай,- простягнув букет квітів і ніжно обняв.
- Дуже дякую,- з'явилась посмішка,- А ти мене любиш?
- Ну що за питання, звісно люблю...Ти мені потрібна більше ніж повітря...
- Не брешеш??
- Довести???
- Попробуй...
- Йдем...
- Куди????
- Зараз сама все побачиш...
Вже майже дах багатоповерхівки...Серце не дає признаків присутності затаївшись десь всередині...Не розумію....Чому мені так легко і спокійно на душі???Ну звісно ж...Я ж не збрехав...Ось цей дах...Дах який забрав вже багато життів....А забирав через нерозділену любов....Ніхто ще не залишився живим...Ніхто...Страх починає проникати в думки. А якщо він і мене забере???Якщо???Та зараз це не головне...І я вже без вагань стаю на край будинку. Погляд привертає її сумне обличчя.Здається їй страшно...
- Ну що ж...Ти хотіла щоб я доказав...
- Але я не хочу щоб ти помирав....
- Штовхай...
- Ні....Не буду.....Я не хочу....Злізь.....Будь ласка злізь...
ПІдбігає до мене і обійнявши ледь чутно прошепотіла:" Не стрибай... Я сказала це жартома.Я не хочу тебе втрачати". Тепер я знав що вона любить...Любить щиро...
Сильний порив вітру...Засніжена бляха стала занадто слизькою....Дякувати Богу я встиг її відштовхнути....Встиг...Дивна невагомість і єдині слова:" Я тебе
люблю..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238804
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2011
автор: Cheese_Boy