Свідомість замкнеться у стале коло.
Ти знову зранку розплющиш очі –
осінній вітер співає соло
і жовтогаряче листя шурхоче.
Ти знову згадаєш, як час спливає,
химерно згортається в фотокартки,
як серце у клітці ребер співає,
як пришивала на душу латки.
Ще один рік пролетів яскраво,
залишив у спадок нові знайомства,
ти, як і завжди, завариш каву,
а ввечері двері відчиниш гостям.
Може, не варто роки рахувати,
жити і дихати – легко, як вдасться,
знаєш, не хочу нічого бажати…
Ти любиш життя.
І тобі – воздасться.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238723
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.02.2011
автор: Місафір