Серед стелі снігів
Серед поля чуття
Я марю його словами.
І брехню довгих днів
І нестерпність життя
Забуваю з його руками.
Крізь сміття марних слів
В вирі фальшу й гримас
Я карбуюся в його очі.
Через тону слідів
І потік сірих мас
Марю темним полоном ночі.
Поміж фабул пліток
Без лютневих жалів
З ним приємно мені й просто.
Мов зелений листок
Серед хащі снігів
Я закохана в його постать.
По стежині думок
І дорогами днів
Буденність всього забуваю.
Я на теплий пісок
Босоніж, як звелів
З вустами його відлітаю.
На останках зими
І феєріі свят
Семантику нашу вивчаю.
Наче поштовх весни
Білий прапор піднят
Бо від слова його згоряю.
Серед мармуру снів
Серед шуму машин
Поглинаюсь його губами
Я реалії днів
Й еверести вершин
Поміняю з його сльозами
Поміж тисяч планет
І безодні зірок
Його серце невпинно тримаю.
Я на плівках касет
Та в фіналах казок
Марю значенням слова кохаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238662
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.02.2011
автор: Лорочка