На шаховім плацу стояли долі,
Такі несхожі, дивні і чужі…
Давно уже їм визначено ролі,
На сторонах фатальної межі.
Вперед ішли у бій нещасні пішки,
В тилу стояли знатні вояки,
І помирали там святі і грішні,
Собі подібних били залюбки…
Пишатись вої у броні сталевій,
І коні, хоч у них не втішна роль,
Стояла там фальшива королева,
Фальшивим з нею став і сам король…
Король моїх надій, моїх ілюзій,
Привів ти іншу на фальшивий трон.
І ми з тобою нині вже не друзі –
Нас розділив фатальний рубікон.
По інший бік закровленого поля
Стоїш і гордо дивишся на світ,
А я не можу вирватись на волю –
Війна мені обрізала політ…
Піти не можу я і залишитись,
І їй віддати те, чого нема.
Та марно честі у ганьби просити,
Шукати світла в темряві – дарма…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238608
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2011
автор: Лілія Ніколаєнко