- Болить горло.
- Ангіна?
- Ні. Просто в ньому стільки всього невисказаного...
- Чому ж не скажеш?
- Боюся втратити тебе.
Невже ти не бачиш як я страждаю?
Як у ніч глуху в подушку сльози ллю?
Ні. Ти просто цього не помічаєш.
Для тебе вже не існує слова "Люблю".
А пам'ятаєш зоряні ті ночі?
Як ми гуляли берегом Дніпра?
Як ніжно ти дивився в мої очі,
З проханням: "Будь на вік Моя"?
Я була тоді закутана у Щастя.
Я шепотіла у відповідь завітне "Так".
А зараз гасне Кохання нашого багаття..
І відлетів у далечінь Любові нашої літак...
ПС. Скажи "Люблю", бо потім буде пізно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238552
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.02.2011
автор: NarКотик