Я буду стояти, не хочу тремтіти,
Бо холод крижиною ляже на плечі.
Кохання триває і сонечко світить,
Життя попереду, ще день, а не вечір.
Сніжинка – це квітка, а квітка – це мрія,
Чарівна усмішка, щасливе кохання.
Живу в цьому світі, бо є ще надія,
Яка, наче зірка виблискує зрання.
Цей блиск, ніби промінь, що світить і гріє,
Це погляд в майбутнє, без часу і ліку.
Вогонь не згасає, вогонь пломеніє
І буде теплом зігрівати до віку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238478
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.02.2011
автор: Віталій Назарук