Бачиш, як моя душа зараз витягнулася, стоншилася, зпрозорилася, немов розігріта карамель, коли її ненароком зачепиш?
Чуєш, як вона - моя душа - бринить, тремтить, тьохкає та тенькає?
Відчуваєш, як з кольорового широчезного печворку ця душа перетворилася в надто натягнуту струну?
Я - інструмент з однією струною?
Ти - саме той музИка?
Умієш грати на такому дивному інструменті?
Помічаєш, коли хтось до максимуму підкручує колик і при першому дотику струна може порватись?
Чи, навпаки, так непрофесійно та фанатично б"є раз за разом, що наступного струна не видасть ані звуку?
А пам"ятаєш, коли моя душа була полотном?
А ти, якийсь час був знаменитим мАлярем?
Знаєш, як дивно спостерігати за цими всіма метаморфозами, що відбуваються з нами протягом життя?
Як Тобі зараз музИкою?
Не так, як мені - лячно- зі струною всередині?
Що робитимеш?
Заспокоїш мою душу, видобувши з неї якусь мелодію?
Чи сховаєш інструмента на стрих - до кращих часів?..
Та хіба не видно, як ця моя струна прагне саме твоїх пальців?
Хіба не чутно, що Бог настроїв її саме для Тебе?
Скільки часу відведено мені для того, аби бути Струною?
Що ще потрібно для того, аби зазвучала Гармонія?
Нічого...
Тільки бажання двох - творити Музику...
*Берімба́у (порт. berimbau) — однострунний ударний музичний інструмент
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238258
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.02.2011
автор: LaLoba