Хоч вени, ще здригає пульс,
І серце, поки що ще б’ється
Слова втрачають свою суть,
Як покривало ночі рветься.
Ми знов чекаєм поки день
Пройде своїм звичайним ритмом,
Щоб уночі впіймати мить,
Що вже ніколи не скінчиться.
Я на вустах відчую смак
Твоїх думок. О Серце зупинися!!!
Я закарбую у думках.
Момент.Той сон що не приснився.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238216
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 01.02.2011
автор: Кава