... крила виявились залізними і тобі ( яскравому метелику) важко доводиться перелітати з мрії на мрію. Часто намагання стати ближчими до сонця вбивало твоїх крилатих подруг і тоді тобі було сумно. Важко було наважитись ризикнути та й навіщо - метелики не люблять шампанське. Що таке те сонце? Чи варте воно моїх обпалених крильцят? ( тоді ти ще не знала, що вони залізні). Хвилини збігали і люди продовжували брехати, що життя в метеликів коротке і створені вони лише для того, щоб стати символом краси. Ті люди не знали тебе...як же їм не пощастило.
Я тебе знаю... Може слово "знаю" не надто підходяче? Я тебе відчуваю і з болем дивлюсь на те, як ти літаєш з залізними крилами. Тобі важко і сльози веселкові орошують сади моїх думок. Ти літаєш і навіть усміхаєшся... Ти робиш щасливими людей, що зовсім поруч і ще жоден з них не здогадався, що твої крила залізні. Чому так? Через їхні заплющені очі або ж через твої намагання зробити щасливими їх, забувши про себе?
Отак стою на роздоріжжі світів і бачу твоє майбутнє. Ти любиш літо, а воно зовсім скоро настане. Віриш? Залізо виявиться лише перевіркою на міцність. Ти літатимеш...Вже уявляю, як сонцю кортітиме обійняти свого наймилішого метелика, але воно не посміє...воно тебе цінуватиме і літо продовжуватиметься вічно...
Милий метелику! Залишилось зовсім трохи! А щоб тобі не було самотньо, я допоможу вести відлік днів і бачити веселку, заплющивши очі....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238115
Рубрика: Присвячення
дата надходження 31.01.2011
автор: Biryuza