Приїхав до столиці….
Так шкірився, радів.
Зламав межі й границі
Її – рідну уздрів.
Відчув ся Українцем,
Нарешті я є ту.
Тепер не вмру чужинцем,
У Києві вже був.
Кричу: «О, рідна Нене.
Прийшов твій син, дивись…»
І раптом, став бієним
Почув: «Батя заткнись!»
«Та я… Та я радію
Все мріяв про приїзд
Завжди я мав надію…»
«Ты че, оглох? Заткнись!
Моя твою не понимает.
Пошол от сюда, брысь.
И че земля вас принимает?...»
«Що значить – заткнись?
Ти хто такий в моїй столиці?
Це ти мені говориш брись?!
Не знаєш мову чистої криниці?!...
О, ні – це ти , бидло, заткнись.
Не знаєш мову свою рідну…
Не маєш шани до землі…
Лозину треба тобі гідну!
Геть з перед очей мені!»
Ось так, нагримав на нездару,
І вирішив, тут буду жити.
Навчу засранців, я пошани.
Не дам я свою неньку бити!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237617
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.01.2011
автор: Ярина Яра