Коли у тишу поринає час,
і планетарно видивляє обрій –
танцює сонце високосний джаз,
і бути хочеться закоханим і добрим.
В бенкеті полум’яному спокус,
напевне, забагнеться до безглуздя,
щоб спокій в нерозсудливість спіткнувсь
на повний вимах розуму і зросту.
Ще здвигом неба гримне навздогін
у праведність давно відомих істин,
відкине велелюдний балдахін -
можливо, літ за сто, чи, може, двісті -
у світі впорядкованому тім
для щастя знайдеться орбіта, час і місце:
за руки візьмуться вона і він – летім!
і погляди, як зорі, будуть цвісти
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237471
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.01.2011
автор: Omega