Твої вуста я бачу крізь тумани,
Я чую, ніби подихи твої.
Не сказане, лишилось несказанним,
І все пробач...Пробач слова мої.
Ти біла сіль, що пригортає рану,
Гарячий ніж, що водить по руках
І теплий біль. Від нього я розтану.
Пробач.. Твоєю буду тільки в снах.
І та вуздечка, що ми разом в"язали,
Недоплелась, та й зовсім порвана.
Ти придивись, які ми зараз стали,
Не то любов, а й дружба знищена... ́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237260
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.01.2011
автор: Алексаa