Пишу про себе,
Не про Вас.
Забув про тебе,
Твій анфас.
Не надихає на пригоди,
Не радуєш красою враз.
Та сіра стінка біля входу,
На ній вже не прикраси ваз.
Малюнки бездарні нероб,
Що то за творчість? Слово х…
Та як когось кладуть у гроб,
Решітка, секс на двох.
Що ми за партію, країну,
Що хтось ґвалтує нас.
Що продали ми Україну,
Турбує то мене. А Вас?
На малювали б краще квітку,
І сонечко, веселка грає.
Щоб сяяла, цвіла мов в літку,
Приємно коли Вас вітає.
Така жива краса,
Ні те митця не зацікавить.
Ми бачимо скелет, коса.
Як хтось комусь поставить,
Що Юлька б…, а Петька сука.
І напис, гади всі, а я…
А далі хтось когось застукав.
Пояснення, що Змій свиня.
І безліч написів, емблем.
Це називається графіті,
Немає з ним у нас проблем.
Воно існує у всьому світі,
Але чому ось там.
Намальована красуня,
І солодкий мед її вустам.
Та красний колір так пасує.
Чому у всіх, а не у нас?
Чому не в нашому подвір’ї?
Але як каже дід Панас,
Все замкнуто на нашому довір’ї.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237221
Рубрика:
дата надходження 27.01.2011
автор: Линник Анатолій