Цінне лише те життя, що живеш для когось

Цінне  лише  те  життя,  що  живеш  для  когось,
А  я  почуттям  своїм  не  знаходжу  місця,
Випадково  гарний  дім  побачив  стоїть  ось,
Так  у  вікна  марно  я  поглянув  лише  в  те  обійстя.

Подорожній  ще  один  раз  обійде  усю  землю,
Навіть  якщо  син  для  Бога,  байдуже,  це  не  вартує,
Падає  він  на  коліна:  дай  мені  сміливості  тебе  молю,
Але  є  руїна  там  за  рогом  у  душі  на  нього  вже  чатує.

Ні  вона  не  плаче  коли  смерть  йому  прийшла,
Їй  так  радісно,  хоча  попереду  такі  ж  закриті  двері,
Ключ  поклав  під  подушку  у  сні:  чому  ти  не  знайшла,
До  своєї,  а  я  дійсно  знав  в  якій  ти  житимеш  оселі.

Місяць,  я  таким  же  ж  холодом  упав  у  простір-час,
Не  згадай  яким  я  був,  звичайний  як  усі  я  перехожий,
Так  історія  ніколи  не  була  й  не  буде  не  про  нас,
В  морі  я  тону  життям  нецінним  безнадійно  хворий.



24.01.2011

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237109
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.01.2011
автор: КРІПАКОС