Вона починає тремтіти,
А він не знає як буде жити.
У неї в долонях його серце,
У нього в руках пусте відерце.
Вона біжить куди не знає,
Він її не забуває.
Вона знає всьому віру,
Він до людей втрачає довіру.
Вона постійна та статична,
І робота в неї звична.
Він себе давно шукає,
Де прокинеться не знає.
Так живуть вони давно,
І це життя, а не кіно.
Не судилося разом бути,
Місив він її забути.
Мусив, але все ж не зміг,
Він свій крок змінив на біг.
А вона його забула,
І про нього давно не чула.
Доля, мрії, небуття,
Ще одне таке життя.
Згинуло в пучині часу,
І немає в нього басу.
Він старий, скінчив свій вік,
Був нічий він чоловік.
І дітей в нього немає,
Сам лежить та помирає.
Де вона? Жива, чи ні?
Вітер грає в сивині.
Погляд в образ на картинці,
Вони разом у хатинці.
Все, що в нього залишилося,
Може то йому наснилося.
Це життя, труди та муки,
Опустилися вже руки.
Вийшов в світ останній подих,
Вже нема їх молодих.
Постаріли та померли,
Народились інші, та поперли.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237021
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.01.2011
автор: Линник Анатолій