А я знов повертаюсь в минуле...
Знову згадую те, що було,
Та чому? Я не можу збагнути,
Йду вперед, а минулим живу.
Я так солодко згадую те,
Що я навіть не хочу вернути.
Заглядаю туди, де живе,
Те, що я називала майбутнім.
Я тікаю від нього, біжу,
Намагаюсь у часі сховатись.
І мов зраджу себе я саму,
Зупинившись і згадкам піддавшись.
А у них усе моє життя,
Усі злети мої і падіння...
Завмирає у тузі душа,
А на серці печаль журавлина...
І так солодко знов повернутись,
Знов відчути на смак почуття,
Про які я не зможу забути,
Бо не зітреш, як попіл, життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236546
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.01.2011
автор: Олена Кузнєцова