Декоративний придаток до очей
заколисує темними ночами.
Коли відкриваєш двері ти,
проходиш далі в нутро кімнати
і бачиш на колінах мене,
пронизану голками з іржею в серці -
Декоративний придаток до грудей
здається вульгарним і відвертим.
Місяць ховається за ширмою,
проспівуючи нудні диферамби.
Ти запитаєш мене : «Кому це він?».
А я відповім, що тобі…
Невтямлива тривога покаже білосніжні зубки
на твоєму обличчі.
Або ж моя надто бурхлива фантазія
зробить це за неї.
У всякому випадку тобі так дуже личить -
здаватися покірливим тривожній ночі.
Я все ще стоятиму на колінах,
щоб тобі було більш моторошно, хоча б сьогодні.
Взагалі важко збагнути , навіщо ти прийшов.
Можливо,хотів вихопити краєчком вуст мій сон,
або ж навпаки нагнати на мене сонливий спокій,
на кшталт – тобі без мене буде краще. Спи люба…
Та як бачиш я стала лялькою Вуду.
Тепер на мене не діє, ні те, ні інше.
Забирай всі свої відьмацькі забаганки,
загортай місяць у свіжу газету
і повертайся обличчям до темної стіни,
що вже зачекалась тебе вдома.
Сьогодні ти був декоративним придатком до моєї містики.
Солодких снів, любий…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236544
Рубрика: Верлібр
дата надходження 23.01.2011
автор: Іванна Шкромида