Так довго я собі брехала,
Брехала нагло, прямо в очі.
На жаль тоді я ще не знала,
Чому нам дані довгі ночі.
Питала я себе вже вкотре,
Чому ти підлий і єхидний?
Життя воно ж бо не зворотне,
Показує, хто чого гідний.
Не плач і не кажи вже бiльше,
Чом час минає без зупину.
Ми залишились в світі іншім,
А я живу на половину.
21.04.2006
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236105
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.01.2011
автор: Олеся Вишня