Плинність часу, як зашморг на шиї годинників.
Як сльози і рани на щоках вчорашніх подій.
І з ритму збиваються люди і стріхи будинків.
Від плинності часу страждає тайфун-буревій.
У вчорашній вечері немає смаку відчайдушності.
У сьогоднішніх чашках засохли кавові рештки.
Монета вже кинута – і вибору не позбудешся,
Бо й плинність дарує на вибір орли нам і решки.
Навіщо втрачати себе у чийомусь просторі?
Коли ти уже й не згадаєш, де дім і свобода.
Забуду розбити на друзки я зорі прозорі,
Бо плинності часу вони ж бо і не перешкода.
P.S. дякую за допомогу «старшому за званням» поету :)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236057
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 21.01.2011
автор: Троянда Пустелі