Стрічав я світанки не раз на віку,
Босоніж топталися роси.
Пригадую усмішку щиру, п’янку,
І чарами пахнучі коси.
Медунковий смак, ніби вчора було,
Палаючих губ, що чекали.
Було це, було, воно ще не пройшло,
Ті, диво – часи, як кохали.
Літа пролетіли, та спів солов’я,
Підвищує пульс, заставляє співати.
Я дякую долі - це доля моя,
Коли я зумів покохати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235919
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.01.2011
автор: Віталій Назарук