І розпускаю коси,
і вкриваю ними плечі,
і ритуальний запах кави
пропускаю в кров.
Я ще німа,
я ще порожній глечик,
а голос вже росте
у травах за селом.
На ранок глек наповнять
молоком
і вкинуть жабу ще живу
на дно.
У глечика така ж безмежність
як в криниці,
тільки глина пам’ятає
не воду, а вогонь…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235812
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 19.01.2011
автор: Лілія Демидюк