Так важко просто йти по колу,
По гвинтовій драбині вгору йти,
Неспішно, неохоче й кволо
Тягар життя нести й нести.
Спинитись можна, та навіщо жити,
Лиш бачучи все пройдене давно?
Навіщо ж знов сізіфів труд робити
І, переставши плисти, йти на дно?
Так важко жити лиш в своїх думках,
Чи лиш таким, яким є для сторонніх,
Побудувати темний новий шлях
І вибрати на ньому подорожніх.
Так легко йти протореним шляхом,
Крокуючи слід в слід за попереднім.
А потім сумувати перед сном,
Тому що є не кращим, а середнім.
Чекати важко зустрічі з тобою,
Без тебе нести буднів самоту,
Чи готуватись до нового бою,
Чи щось робити у нічнім бреду.
Так легко промовчати, знов зустрівшись,
І знову не знайти потрібних слів,
Але забути важко, розлучившись,
Як ти освітлюєш імлу цих сірих днів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=23576
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2007
автор: Noctivagus