Вона напинає душевні вітрила,
І віру вселяє в розбиті серця,
І кожна хвилина із нею щаслива,
Бо всюди літає хвороба оця..
Ви вийдете зранку із дому свого,
І десь ви поїдете - все як було,
І раптом побачите миле лице...
Відчуєте жар у серці, бо це - Любов!
Ви будете сонцю радіти весь день,
І тепле проміння, і море людей,
І раптом ви бачите тільки одну...
..повітря замало, а потім і сну..
І знову ви ходите легко по дну
..того Океану.
..бо знову чомусь..
Хворі.
**
А в небі блакитному хмари пливуть,
Вітри мов погоничі їх все женуть,
Та вам не проблема дістатись зірок,
Бо треба зробити лише один крок...
І там на вершині ви будете разом,
Серця поєднає відома зараза...
І то може згодом, а може одразу
Позбудетесь разом першого сказу...
...І щастя кувати у кузні життя!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235677
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.01.2011
автор: Лесь